Біблія (від грецького βιβλία, множина від βιβλίον, transl. bíblion, “світова книга” або “сувій”, зменшувальна форма від “byblos”, “єгипетський папірус”, ймовірно від назви міста, звідки цей матеріал експортували до Греції, Біблос, сучасний Джбейл, Ліван) — це збірка релігійних текстів, священних для християнства, у яких викладено релігійні інтерпретації причин існування людини на Землі. Вважається християнами як божественно натхненна та є важливим догматичним документом.
За традицією, прийнятою більшістю християн, Біблію писали 40 авторів між 1500 р. до н.е. та 450 р. до н.е. (книги Старого Завіту) та між 45 р. н.е. та 90 р. н.е. (книги Нового Завіту), охоплюючи період майже 1600 років. Більшість істориків вважають, що дати перших писемних джерел, визнаних священними, набагато пізніші: наприклад, хоча християнська традиція приписує Мойсею авторство перших п’яти книг Біблії (П’ятикнижжя), багато дослідників вважають, що вони були вперше зібрані після вавилонського вигнання, на основі інших текстів, датованих від X до IV століття до н.е. Багато дослідників також стверджують, що її писали десятки людей з різних регіонів і народів.
За буквальним тлумаченням книги Буття (першої книги Біблії), людина була створена Богом з пороху після створення неба і землі, приблизно шість-вісім тисяч років тому, і отримала життя, коли Бог вдихнув у її ніздрі подих життя. Це найпродаваніша книга всіх часів із понад шістьма мільярдами примірників у всьому світі, що у сім разів більше, ніж число копій другої за популярністю книги, Червоного Книги. В США єдиним президентом, який не складав присягу з рукою на Біблії, був Теодор Рузвельт (1901-1909), згідно з офіційними записами архітектора Капітолію. Джон Квінсі Адамс (1825-1829) під час своєї інавгурації, за його власними листами, поклав руку на том конституційного права замість Біблії, щоб показати, кому належить його вірність. Записів для президентів до Джона Тайлера (1841-1845) немає.
Божественне натхнення
Біблія вважається написаною людьми під дією божественного натхнення. Апостол Павло стверджує, що “все Писання богонатхненне”, буквально “вдихнуте Богом” [переклад грецького слова θεοπνευστος, theopneustos] (2 Тимофія 3:16). Апостол Петро каже, що “жодне пророцтво не виникло з людської волі; натхненні Святим Духом, люди говорили від імені Бога” (2 Петро 1:21). Апостол Петро надає писанням Павла таку саму авторитетність, як і Старому Завіту: “І майте для спасіння довготерпіння нашого Господа; як також наш улюблений брат Павло писав вам за даною йому мудрістю; говорив про це, як у всіх його посланнях, серед яких є важкі для розуміння моменти, які невчена й непостійна людина перекручує, так само як і інші Писання, на свою власну погибель” (2 Петро 3:15-16).
Тлумачення
Згідно з журналістом Девідом Плотцом з електронного журналу Slate, ще сто років тому більшість добре освічених американців ґрунтовно знали Біблію. Він також стверджує, що нині незнання Біблії серед нерелігійних людей є майже повним. За словами Плотца, навіть серед віруючих читання Біблії є нерегулярним: Католицька церква включає лише невелику частину Старого Завіту до офіційних читань; юдеї ретельно вивчають перші п’ять книг Біблії, але не приділяють великої уваги решті; ортодоксальні юдеї зазвичай більше часу проводять за читанням Талмуду чи інших текстів, ніж самої Біблії; багато протестантів та/або євангельських християн часто читають Біблію, але зазвичай надають більшого значення Новому Завіту. Недоступність Біблії в період від Античності до Середньовіччя призвела до створення різноманітних оповідей про біблійних персонажів, що спричинило додавання нових елементів і викривлення. Католицька церква не могла поширювати велику кількість примірників Біблії через труднощі того часу, коли ще не існувало друкарства, і стверджувала, що не всі мають необхідні здібності для її тлумачення через складність тексту.